Культура мови та спілкування вчителя

Доктор Євгенія Стоічкова Іванова з університету імені єпископа Костянтина Преславського ділиться своїми думками про необхідність для вчителя володіти культурою мови та спілкування

В останні роки багато педагогів не безпідставно порушують питання про створення цілісної системи виховної діяльності підлітків. «Одне з найважливіших положень у цій системі - виховання основ естетичної культури, розвиток творчих, у тому числі й художніх, здатностей учнів», - пише І. Любчинський у болгарському часописі «Начално образование».

Культуру однієї людини й усього суспільства в цілому не можна розглядати окремо від культури спілкування та культури мови. Знижена культура мови в останні десятиліття в Болгарії є основною проблемою, що зачіпає всі сфері громадського життя в нашій країні. Ми рідко замислюємось над тим, що існує зв'язок між культурою мови й естетичним вихованням, естетичною культурою та навпаки.

Поза спілкуванням навчальна діяльність неможлива - cтверджують психологи. Педагогічне спілкування це й засіб і механізм, завдяки яким реалізується праця педагога. Саме у процесі спілкування засвоюється досвід, накопичуються знання, формуються вміння та навички, погляди й переконання. Спілкування реалізується специфічними мовними засобами, за допомогою яких стає можливим здійснення мети спілкування - мовна діяльність сприяє обміну досвідом і цим самим сприяє розвитку.

Мова - це складний феномен психіки людини. У відповідності до мовної поведінки можна судити про характер і здатності людини, розкривається її темперамент як особистості. А мова, як засіб мовної діяльності, виражає, уточнює й викликає думки та почуття, бере участь у запам'ятовуванні, тобто мова є носієм знання.

Джерело:http://ru.osvita.ua/school/method/upbring/1058/

Етика спілкування вчителя з учнями

Головною моральною основою етики педагогічного спілкування має бути добре, гуманне ставлення до людей, яке включає повагу до особистості, співчуття, любов

Проявляти повагу до особистості означає уважно ставитися до неї, виявляти довіру, справедливість, доброзичливість, увічливість. З повагою несумісні насильство, порушення прав і свобод, жорстокість, приниження. У ставленні до дітей надзвичайно важливо вміти поєднувати вимогливість і повагу.

Співчувати дитині - означає поділяти її радість чи сум, захоплюватися її успіхами, жаліти у невдачах. З поняттям «співчуття» тісно пов'язане поняття «милосердя», що може бути визначене як діяльне прагнення допомогти кожному, хто має в тому потребу.

Поняття «любов» сучасні мислителі здебільшого розглядають як відповідальність Я за Ти, прийняття однією людиною іншої з усіма її радощами, болями та сподіваннями.

Любов педагога до дітей - одна з головних передумов досягнення належної результативності виховання через те, що має величезну силу позитивного впливу. Якщо ж педагог не любить дітей, він не зможе захопити їх своїми інтересами, прагненнями, зрозуміти їхню душу.

Видатний педагог В. Сухомлинський, формулюючи побажання молодим учителям, писав: «Необхідно, щоб виховання дітей, любов і повага до них і дружба з ними - щоб усе це було самою суттю вашого духовного життя, мій друже». Він мав на увазі не сюсюкання й не захвалювання, не вседозволеність, а мудру людську любов, одухотворену глибоким знанням людського, розумінням усіх слабких і сильних сторін особистості - любов, що застерігає від нерозсудливих учинків і надихає на вчинки чесні, благородні, любов, що вчить жити; любов, у якій поєднується сердечна ласка з мудрою суворістю й вимогливістю

.

Джерело: http://osvita.ua/school/method/psychology/1285/

Вчитель професія чи стиль життя

Класні керівники — педагоги, які постійно спілкуються з учнями, закріпленими за ними, різнобічно впливають на них і водночас працюють за предметною системою. Тобто, крім викладання певного предмета він дбає про об'єднання зусиль учителів, які працюють у певному класі, координацію їхніх вимог для поліпшення результатів виховної та навчальної роботи з учнями класу.
  Діяльність класного керівника урізноманітнює, пожвавлює виховну роботу в класі, особливо в колективі старшокласників, спрямовує її на диференціацію та індивідуалізацію виховання, на ширший і глибший вияв здібностей та уподобань школярів.

Крилаті вислови Сухомлинського про виховання

1. Дати дітям радість праці, радість успіху у навчанні, збудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності — це перша заповідь виховання. 
2. У наших школах не повинно бути нещасливих дітей, душу яких гнітить думка, що вони ні на що не здібні. 
3. Успіх у навчанні — єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборення труднощів, бажання вчитися.
4. Щоб дитина була палко зацікавлена навчанням, їй необхідне багате, різноманітне, приваблююче, інтелектуальне життя.
5.  Школа- не комора знань, а світоч розуму. Усі діти не можуть мати однакові здібності. І найважливіше завдання школи — виховання здібностей. 
6. Головною потребою кожного школяра мають стати праця, самостійна думка, відкриття істини .
7. Поважайте дитяче бажання бути хорошим, бережіть його як найтонший рух людської душі, не зловживайте своєю владою, не перетворюйте мудрості батьківської влади в деспотичне самодурство. 
   

Джерело: http://dovidka.biz.ua/vislovi-suhomlinskogo-pro-vihovannya/ 

Своє серце віддаю дітям

Найголовнішим у професії вчителя повинна бути любов до дітей. Ця якість є передумовою самовдосконалення професійно-педагогічної діяльності вчителя. Основою педагогічної діяльності вчителя є інтерес вчителя до своєї професії. Позитивне емоційне відношення до дітей, до батьків, до колег в цілому виражає покликання, яке зростає з усвідомлення здібності до педагогічної справи. Педагогічне покликання стверджується в процесі накопичення вчителем теоретичного і практичного досвіду, викликає захопленість діяльністю і переконаність в своїй придатності до неї.
К.Д.Ушинський писав: « Найголовніша дорога людського виховання є переконання, а на переконання можна діяти тільки переконанням. Всяка програма викладання, методу виховання, яка б добра вона не була, що не перейшла в переконання вихователя, залишиться мертвою буквою, що не має ніякої сили насправді. Найпильніший контроль в цій справі не допоможе. Вихователь ніколи не може бути сліпим виконавцем інструкції: не зігріта теплотою його особистого переконання, вона не матиме ніякої сили»